Два роки тому, 2022 року, вся Україна зустріла світанок під звуки ракетних вибухів, сирени повітряної тривоги та з цілковитим нерозумінням того, як діяти далі. Куди рухатись? Які речі збирати? Як захистити себе та свою родину? Той день сколихнув життя кожного змінивши наші орієнтири у житті, наші плани, цінності та життєві пріоритети.
Два роки тому ми жили у цілковитому нерозумінні: “Як бути далі?”. Проте за цей час ми перейшли від питання “Як бути далі?” до “Що я можу зробити ще?”. За цей час ми змогли об’єднатись для того, аби перетворити острах та лють в донати на дрони та бронемашини. Ми зрозуміли, наскільки ми потужні, коли діємо спільно. Коли ми розуміємо, хто є справжнім ворогом і як діяти далі.
Ще два роки тому ми прокидались та засинали з думкою, чи зможемо провести в ліжку всю ніч, не турбуючись про те, що повітряна тривога вижене нас у сховища.
Сьогодні ми також про це турбуємось. Проте ми чітко усвідомили: безсонна ніч не стане причиною не працювати в цей день на перемогу.
Кожен з нас є частиною великою справи, яка наближає нас до найбажанішого результату. Наближає до дня, коли ми зможемо повернутись та відбудувати рідний будинок, пройтись по рідним вуличкам та відчути на шкірі подих вільного вітру, від якого хвилями затанцює наш український прапор.
Ми почали свій шлях до незалежності та свободи вже давно, адже крізь покоління боремось за те, аби жити вільно на власній землі. Проте 24 лютого 2022 року стало точкою, що акумулювала енергію кожного та направила одним спільним напрямком.
Напрямком цілковитої перемоги над росією. Напрямком, сповненим болю, втрат, сліз та горя. Напрямком, що вимагає цілковитої відданості та сили.
Українським напрямком боротьби за своє.
Пишаємось усіма українцями!
Пам’ятаємо героїв!
Продовжуємо виборювати своє й надалі!
